Слова про розлучення з коханим своїми словами, в прозі

Прощавай, коханий! З тобою мені було максимально добре, але зараз щось змінилося у наших стосунках. Ми стали віддалятися, більше сваритись і не розуміти один одного. Ми стали менше проводити час один з одним. Значить, настав час, коли нам час поставити крапку. Я хочу, щоб ти був щасливий, коханий. Нехай у твоєму житті складеться все благополучно. Дякую тобі за все. Прощай!

Як боляче розлучатися з людиною, без якої життя просто не має жодного значення, померкли всі фарби життя, а в серці оселилася немислима туга. Сльози самі котяться з очей, їх просто неможливо зупинити. Це якесь божевілля, біль та нерозуміння того, що насправді відбувається. І постійно виникають ті самі питання: «Чому?» і «За що?», ось тільки відповіді на них, як не було, так і немає…

Улюбленим важко бути один від одного далеко, тому я дуже хочу, щоб не було між нами більше відстаней. Я знаю, що це дрібниця, ми обов’язково впораємося, а почуття наші стануть ще міцнішими.

Наше спільне життя було прекрасним, але було багато «але», з якими стає все складніше і складніше впоратися. Тому настав час просто припинити наші відносини, щоб кожен жив на своє задоволення. Можливо, доля зведе нас колись знову, а зараз: прощай! Мені з тобою було добре.

Так випала карта, так розставлені фішки, що час нам з тобою піти різними шляхами. Наші дороги були довгий час переплетені, але зараз ми стали з тобою абсолютно різними. Несподівано. В одну мить. І я зрозуміла, що зараз мені буде краще за одну. Прощай. Будь обов’язково щасливий!

Розлучення це чудовий шанс зрозуміти як дорогі нам улюблені люди поряд. Нехай час порізно пройде продуктивно, яскраво, а разом ми переживемо моменти, що запам’яталися, ще раз.

Біль і туга душу мою роз’їдають від думки, що ми більше не разом, що ми розлучилися, причому так безглуздо й необдумано. Дивне відчуття з’явилося в грудях: начебто чуєш стукіт серця, але при цьому він такий глухий і тихий, ніби й немає його зовсім, а все тому, що серце просто не хоче битися і радіти життю далеко від тебе!

Настав час, коли ми змушені розлучитися… Та ні, не на все життя, звичайно. Лише на кілька днів, адже мені треба виїхати у справах. Я буду думати про тебе. Буду сумувати. Ти моя доля та моя сім’я. Сподіваюся, що і ти сумуватимеш за мною. Тому що я, наприклад, уже не уявляю, як це бути без тебе. Кохаю!

Коханий, мені так не вистачає твоєї уваги, твоєї ніжності, твого люблячого погляду! Але я вірю і знаю наше розлучення ненадовго, і ми знову будемо поряд. Я знову зможу обійняти тебе і насолодитися таким улюбленим ароматом, який дурманить і зводить з розуму!

Знаєш, я навіть не хочу нічого тобі писати, окрім як: «Прощавай!» Я втомилася говорити з тобою про те, що я відчуваю, що мене турбує, турбує… Ти не чуєш мене. Завжди зайнятий. Я втомилася від байдужості. Тому просто: «Прощавай!»