Слова вибачень своїми словами, в прозі

Знаю, моя поведінка і мої слова не заслуговують на прощення, але я не можу жити з цим вантажем у душі. Я дуже каюсь у скоєному і дуже прошу відпустити образи і забути все.

Навіщо нам образи, якщо їх можна відпустити? Не треба шукати підтримки в чужих людях, адже я тут, поряд з тобою, з усвідомленням усіх помилок. Давай не витрачатимемо життя на порожнє, давай наповнимо її прекрасними моментами.

Я хочу вибачитися за свою поведінку. Мені взагалі б не хотілося згадувати про це, але факт залишається фактом і не можна досконале зробити недосконалим. Тому є два виходи: або рухатися вперед, зробити висновки, але переступити. Або перестати спілкуватися. Ти що вибереш?

Я перепрошую за те, що вийшло. Мені дуже соромно та некомфортно від того, що ти відчуваєш! Я дуже перепрошую перед тобою і дуже сподіваюся на те, що ти мені пробачиш.

Мамочка, пробач мені будь ласка! Я більше ніколи не допущу повторення такого випадку. Я дуже винний. Я дуже тебе люблю і обіцяю, що це було вперше і востаннє!

Я хочу перед тобою вибачитися за те, що неправильними діями спричиняю неприємні емоції та розлад. Нехай більше не буде в нас таких моментів, що засмучують і не дають рухатися вперед. Вибач!

Прости мене! Я так не хочу образи нести із собою по життю, псувати наші стосунки. Найбільше на світі не хочу ображати тебе, адже ти не заслуговуєш на це. Обіцяю, що ніколи в житті не повторю помилки цієї.

Не перестаю дивуватися собі. Дуже цікаво, як я можу так образити людину? Я дуже шкодую і мені дуже хочеться сподіватися, що ти зможеш мене зрозуміти. Ще більше сподіваюся, що вибачити теж зможеш.

Вибачити не кожному треба. І прощення гідний не кожен. Це Божий дар – уміти прощати. І цим даром маєш ти. Я всією душею в це вірю. Можу лише сподіватися, що заслуговую на твою милість. Благаю пробачити мені!

Як важко знати, що завдаєш біль найближчій людині, але цей вчинок уже здійснений. Знала б, мамо, як я жалкую про це, як себе ненавиджу і корю. Благаю, пробач мені, подаруй шанс на виправлення.